Меченосець

Меченосець

Меченосець (Xiphophorus helleri) — прісноводний вид риб родини Пецилієвих (Poeciliidae), до якої також належать гуппі (Poecilia reticulata) та молінезії (Poecilia latipinna). Назва Xiphophorus походить від грецьких слів xiphos (меч) та phoros (нести). Назву helleri меченосці отримали завдяки доктору Карлу Бартоломаусу Геллеру, який завіз цей вид до Європи. Вперше меченосців описав у 1848 році доктор Хекель (Heckel) і дав їм назву Xiphophorus hellerii на честь Геллера. Саме тому їх часто називають меченосцями Геллера.

На сьогодні налічується 23 основні різновиди меченосців, що відрізняються як за забарвленням, так і за формою плавців. За своєю популярністю серед любителів акваріумних риб меченосці успішно конкурують із гуппі. Вони добре приживаються в жорсткій та м’якій воді, легко пристосовуючись до зміни її хімічного складу. Рибки чудово почуваються при кімнатній температурі, хоча оптимальною для росту та розмноження вважається температура 22–24 °C. Нижня межа температури для утримання меченосців не повинна опускатися нижче 18 °C.

Утримання меченосців

Найбільш оптимальними показниками води для утримання меченосців є такі: температура 20–25 °C, жорсткість dH 5–20°, кислотність рН 7,0–7,5. Важливо забезпечити хорошу аерацію та фільтрацію. Меченосці потребують просторих акваріумів. Для однієї пари буде достатньо об’єму від 20 літрів, проте бажано утримувати їх у ємностях від 100 літрів. Акваріум можна засаджувати будь-якими рослинами, але найкращим укриттям для мальків стануть плаваючі види рослин.

У звичайних умовах раз на кілька тижнів проводиться часткова заміна води. Невибагливість до умов утримання робить меченосців привабливими для акваріумістів-початківців, а їхня селекційна гнучкість цікавить досвідчених фахівців. Свою назву рибка отримала за незвичайну форму нижньої частини хвостового плавця, яка у самця витягнута у вигляді довгого гострого меча. У природних умовах самка меченосця досягає довжини до 11 см, самець трохи менший — близько 8 см (не рахуючи довжини мечоподібного відростка).

Зовнішній вигляд

В акваріумних умовах ці рибки, як правило, дрібніші, ніж у природі. Серед природних форм із характерним мечем відомі: зелений меченосець (Xiphophorus helleri), Xiphidium та Montezuma. Ці рибки мають сріблясто-зелене забарвлення з коричнево-червоною смугою вздовж середини тіла, яка закінчується облямівкою на верхній та нижній частинах меча самця. Велика кількість сучасних різновидів виведена шляхом гібридизації. Наприклад, червоний меченосець з’явився в результаті схрещування зеленого меченосця з червоною пецилією. Чорний — через схрещування зеленого меченосця зі шварцем (чорною пецилією), а тигровий — шляхом поєднання чорного меченосця з червоною пецилією.

Вихідна (дикая) форма цих риб нині майже не зустрічається у колекціях любителів. Відрізнити самку меченосця від самця можна за хвостовим плавцем або за формою анального плавця, розташованого в кінці черевця. У самок він закруглений, а у самців витягнутий у своєрідну трубочку — гоноподій, за допомогою якого відбувається запліднення ікри в тілі самки.

Розмноження та розведення

Меченосці, гуппі, гірардинуси, молінезії, гамбузії та пецилії — це живородні рибки, у яких на світ з’являються майже повністю сформовані живі мальки. Статеве дозрівання настає на 4–7 місяці життя. Молоді самки зазвичай приносять по 10–15 мальків, тоді як доросліші особини — по 40–50 і більше. При хороших умовах та належному догляді самки метатимуть мальків кожні 1–1,5 місяці. Кількість потомства безпосередньо залежить від розміру самки.

Щоб зберегти мальків, самок перед нерестом відсаджують в окремий акваріум, а після закінчення пологів забирають від новонароджених. Живородні рибки розмножуються з періодичністю близько місяця. Чим якісніший корм і тепліша вода, тим частіше відбувається нерест. Цікавою особливістю є те, що після одного запліднення самка може приносити мальків кілька разів поспіль. Також у процесі життя меченосці здатні перероджуватися, змінюючи стать із жіночої на чоловічу.

Самці меченосців постійно намагаються домінувати у зграї. Найсильніший самець обов’язково ганятиме інших, обмежуючи їм доступ до годівниці. Навіть якщо прибрати домінуючу особину, її місце швидко посяде інший самець, який раніше здавався тихим. Проте, якщо залишити в акваріумі лише самців без самок, така агресивна поведінка зазвичай припиняється. Важливо пам’ятати: самка може стати самцем, але самець змінити стать на жіночу не може.

Годування

Меченосець абсолютно не перебірливий у їжі та охоче поїдає різноманітні корми. Найкращим варіантом для дорослих особин є мотиль, трубочник та дафнія, а для мальків — циклоп. Також бажано додавати рослинний корм. У виняткових випадках дорослі рибки у просторому акваріумі з усталеною біологічною рівновагою можуть залишатися без корму до одного місяця.

Сумісність

Як сусіди для меченосців підійдуть будь-які мирні види риб. Це стайні рибки, проте між самцями можуть виникати конфлікти за увагу самок. Тому рекомендується утримувати групу, де кількість самок переважає кількість самців. Не варто тримати меченосців разом із вуалевими гуппі або повільними дрібними рибками з великими плавцями, оскільки меченосці можуть їх пошкодити. Повна заміна води в акваріумі проводиться лише в екстремальних випадках, таких як інфекційні хвороби.

Меченосець Геллера

Меченосець Геллера, зелений, простий (Xiphophorus helleri). Мешкає у водоймах атлантичного узбережжя південної Мексики та Гватемали. На сьогодні підвиди X. h. alvarezi, X. h. guentheri та X. h. strigatus вважаються самостійними видами згідно з ревізією Розена 1979 року. У природі самці досягають 8 см (без меча), а самки — до 12 см. В акваріумних умовах такі розміри зустрічаються рідко.

Меченосець Геллера став основою для багатьох сучасних порід. Через активну гібридизацію з плямистими пециліями оригінальна природна форма зеленого меченосця майже зникла з аматорських акваріумів, поступившись місцем безлічі декоративних варіацій.

Зовнішній вигляд меченосця Геллера

Природна форма має близько 10 кольорових варіацій. Основне забарвлення світло-коричнево-оливкове із зеленим блиском. Вздовж тіла проходить яскрава кармінно-червона смуга, а поруч із нею — дві вужчі паралельні лінії. Боки ближче до черевця мають блакитний відтінок, а все тіло переливається сріблом. Меч на хвості має чітку чорну окантовку, а колір самого відростка може бути жовтим, зеленим, помаранчевим або червоним. Самки зазвичай забарвлені скромніше.

Серед селекційних форм найпопулярнішими є червоні, лимонні, альбіноси, тигрові та ситцеві. Вони відрізняються формами плавців: існують шарфові (з високим спинним плавцем), лірохвості та вилчасті особини, а також рибки з вуалевими хвостами.

Купити меченосця у нашому магазині.

Селекція меченосців

Акваріумісти не зупиняються на досягнутому, і протягом останнього десятиліття з’явилося багато нових, раніше не бачених забарвлень. Меченосець — надзвичайно багатоваріантний вид, і межі його різноманітності досі не визначені. На сьогодні створено понад 30 декоративних форм.

Окрім кольорових варіацій, виведено породи з особливими плавцями: шарфові, лірохвості та вуалеві. У деяких випадках ці ознаки поєднуються. Відомі такі типи, як гамбурзький, берлінський, “оксамитці”, рубіновий та інші. Варто зауважити, що іноді внаслідок селекції форма гоноподія у самців змінюється настільки, що природне розмноження стає неможливим.

Меченосець Монтесуми

Меченосець Монтесуми (Xiphophorus montezumae). Самці виростають до 4 см, самки — до 6 см. Батьківщина рибки — Мексика (Юкатан, р. Верде). Це досить рідкісний вид серед аматорів. Тіло має бузковий або коричневий відтінок із зигзагоподібними поперечними бордовими смугами. У самців спинний плавець жовтий із темними плямами, а меч — бузковий, довжиною не менше половини тіла. Через менш яскраве забарвлення та певну “незграбність” цей вид менш популярний, ніж декоративні меченосці.

Розмноження

Вид відрізняється підвищеною стрибучістю. Рибки дозрівають у 6–8 місяців. Самка народжує від 50 до 150 мальків. Вимоги до води: жорсткість dH 10–20°, рН 7–7,5, температура 20–26 °C. Акваріуми на замовлення для меченосців та інших рибок допоможуть створити ідеальні умови.

Рідкісні види меченосців

Меченосець Клеменсії

(Xiphophorus clemenciae). Мешкає в Мексиці (річка Сарабія). Самець — 4 см, самка — до 5 см. Обидві статі мають сріблясто-блакитне забарвлення з оливковою спинкою та двома червоними смугами. Самець має довгий (до 3,5 см) жовтий меч із чорною каймою.

Меченосець Кортеса

(Xiphophorus cortezi). Родом із Мексики. Самки досягають 5 см, самці менші. Тіло сіро-жовте з сітчастим малюнком і кавовою зигзагоподібною лінією. Самці мають світло-жовтий меч довжиною до 2 см. Параметри води: рН 7.2–8.5, температура 24–28 °C.

Меченосець пігмей (карликовий)

(Xiphophorus pygmaeus). Мексиканський вид. Самці — 3 см, самки — 5 см. Забарвлення вохристо-сіре. У самців тіло більш жовтувате, а меч дуже короткий — лише 2 мм. На спинному плавці обох статей присутня смужка з темних цяток.

Меченосець Евелін

(Xiphophorus evelynae). Поширений у Мексиці. Довжина самця — 4 см, самки — 5 см. Тіло оливково-коричневе з фіолетовим відливом і 6–10 поперечними чорними лініями. Самець має жовто-помаранчеві плавці з димчастою каймою. Температура утримання: 20–24 °C.

Меченосець оливковий

(Xiphophorus signum). Родом із Гватемали. Досягає 8–10 см. Тіло оливково-зелене з кавовою смугою. Відрізнити стать можна за плямою на хвості: у самки вона чорна, а у самця — жовта в чорній окантовці.

Мікромечевий меченосець

(Xiphophorus xiphidium). Мексика. Самці — 3 см, самки — 5 см. Забарвлення оливково-бежеве з блакитним блиском. На корені хвоста є великі чорні плями. Меч у самців прозорий і короткий (до 5 мм). Потребує свіжої чистої води та солоності 1–3%.

Xiphophorus alvarezi — виростає до 7 см. На сьогодні вважається окремим видом.