Меченосець
Меченосець (Xiphophorus helleri) – прісноводний вид риб сімейства Poecilia reticulata (Гуппі) та Poecilia latipinna (Моллінезія). Назва Xiphophorus походить від грецьких слів xiphos (меч) та phoros (нести). Назву Нelleri мечоносці отримали завдяки доктору Карлу Бартоломаусу Геллеру. Який завіз цей вид до Європи. Вперше мечоносців описав 1848 року доктор Хекель (Heckel). І дав їм назву Xiphophorus hellerii на честь Геллера (Helleri). Тому їх також називають меченосцами Геллера.
На сьогоднішній день налічується 23 основні різновиди мечоносців. Розрізняються як за фарбуванням, так і формою плавників. За своєю популярністю у любителів акваріумних риб мечоносці успішно конкурують з гуппі. Вони добре приживаються в жорсткій і м’якій воді, легко зміну її складу. Відмінно почуваються при кімнатній температурі. Хоча оптимальною для зростання та розмноження є температура 22-24 °С. Нижня межа температури вмісту мечоносців не повинна бути нижче 18 °С.
Зміст мечоносців
Цей вид акваріумних рибок здатний задовольнятися невеликою кількістю кисню у воді. Найбільш оптимальними показниками води для утримання мечоносців є такі: температура 20-25 ° С, dH 5-20 °, рН 7,0-7,5. Хороша аерація та фільтрація. Деякі акваріумісти рекомендують додавати у воду морську або кухонну сіль із розрахунку: 1 столова ложка на 10 літрів води. Повна зміна води в акваріумі проводиться тільки у виняткових випадках, наприклад, при інфекційних захворюваннях та масовій загибелі рибок. До причин захворювань належать: порушення елементарних умов утримання, явища меланозису та інфекції, занесені до акваріуму з кормами.
Мечоносці не потребують великих акваріумів, для пари буде достатньо шести літрів. Акваріум може засаджуватися будь-якими рослинами. Найкращим укриттям для мальків є всі види миріофіллуму, лиходія, ізотис, листя апоногетону, річчя.
Акваріум, розташований під прямим сонячним промінням, повинен бути ізольований від прямого влучення світла папером, калькою або матовим склом. Рівень води у невеликому акваріумі має бути не менше 20 сантиметрів, а великому – до 30.
У звичайних умовах раз на тиждень проводиться часткова заміна води. Не більше ніж 1/3 частини води в акваріумі замінюється водою добового відстою. Температура якої на 1-2 °С вище акваріумної. Невибагливість до умов утримання робить мечоносців привабливими для любителів-початківців. А їх селекційна гнучкість приваблює досвідченіших акваріумістів. Свою назву рибка мечоносець отримав за незвичайну форму нижньої частини хвостового плавця. Яка у самця витягнута у вигляді довгого, гострого меча. У природних умовах самка мечоносця має довжину до 11 см. Самець трохи менше – 8 см (не рахуючи мечоподібного хвоста).
Зовнішній вигляд
В аквариумных условиях эти рыбки, как правило, мельче. Из естественных форм с таким придатком-мечом известны: Зеленый меченосец (Xiphophorus helleri), Xiphidium и Montezuma. Эти рыбки имеют серебристо-зеленоватую окраску с коричнево-красной полосой, идущей вдоль середины тела, которая заканчивается каймой с верхней и нижней стороны меча самца. Большое количество разновидностей меченосцев выведены путем скрещиваний. К примеру, красный меченосец был получен в результате скрещивания зеленого меченосца с красной пецилией, черный скрещиванием зеленого меченосца со шварцем (чёрной пецилией), тигровый путём скрещивания черного меченосца с красной пецилией.
Исходная форма этих рыбок в настоящее время почти не встречается у любителей. Отличить самку меченосца от самца можно по хвостовому плавнику. Либо по анальному плавнику, расположенному в конце брюшка. У самок он всегда имеет закругленный вид. А у самцов вытягивается в своеобразную трубочку-гоноподий. При помощи которой происходит осеменение икры в брюшке самки.
Розмноження та розведення
Мечоносці, гуппі, гірардинуси, моллінезії, гамбузії пецілії – живородні рибки, і на світ з’являються живі мальки, що майже сформувалися. Статеве дозрівання настає на 4-7 місяці життя. Молоді самки зазвичай приносять по 10-15 мальків. Доросліші самки приносять по 40-50 мальків і більше. При добрих умовах та догляду самки метатимуть мальків кожні 1-1,5 місяці. Залежно від виду по 20-200 і більше мальків (що більша самка, то більше мальків).
Для того, щоб зберегти всіх мальків, самок перед метанням відсаджують в окремий акваріум. А після закінчення пологів видаляють від новонароджених мальків. Живородні рибки метають мальків із періодичністю близько місяця. Чим краще корм та тепліша температура води, тим самки мечоносця частіше метають мальків.
У живородящих рибок є одна особливість: самцю достатньо лише один раз запліднити самку, і вона приноситиме мальків до трьох разів поспіль. Формування підлоги залежить від температури води в акваріумі. При температурі води близько 30°С співвідношення самців та самок 10:1, при температурі близько 20°С, навпаки. У процесі життєдіяльності мечоносці можуть перероджуватися (міняти свою стать).
Самці мечоносців намагаються домінувати у зграї. Основний найсильніший самець, обов’язково ганятиме інших, не даватиме їм можливості підпливати до годівниці і т.д.. Навіть якщо ви позбавитеся одного такого «головника» йому на зміну прийде тихий інший, що здавався раніше. У цьому виявляючи самі риси характеру. Але варто лише прибрати з акваріума самок, залишивши лише велику кількість самців. Як така дивна агресивна поведінка припиняється. Оскільки самка ще може стати самцем, а самець самкою – ні.
Годування
Меченосець не перебірливий у їжі, він із задоволенням поїдатиме різноманітні корми. Найбільш оптимальним кормом для дорослих мечоносців вважається: мотиль, трубочник, дафнія, для мальків – циклоп. Рослинний корм також є обов’язковим. Як нього може послужити шпинат, вівсянка, водорості, горох, кропива, листя салату. У виняткових випадках, дорослі рибки у просторому і не надто перенаселеному акваріумі із встановленою біологічною рівновагою можуть перебувати місяць без корму.
Сумісність
Як сусіди для мечоносців підійдуть будь-які мирні види риб. Меченосці – мирні, конюшні риби, але між самцями можуть траплятися конфлікти за самку. Тому потрібно стежити, щоб самок було більше, ніж самців. Меченосців не слід тримати з вуалевими гуппі, або малорухливими дрібними рибками, що мають великі плавці. Яким мечоносці можуть їх зашкодити. Повна зміна води в акваріумі проводиться лише у виняткових випадках. Наприклад, при інфекційних захворюваннях та масовій загибелі рибок.
Меченосець геллера
Меченосець геллера, зелений, простий (Xiphophorus helleri [Heckel, 1848]. Синонім: Mollienisia helleri, Xiphophorus brevis, X. jalapae, X. rachovii, X. Strigatus). Мешкає у водоймах атлантичного узбережжя південної Мексики, Гватемалі. На даний момент інші відомі підвиди – Х.Х. h. alvarezi, X. h. guentheri, і X. h. Strigatus вважаються самостійними видами. Ця структуризація була проведена Rosen після ревізії 1979 року. Кожен підвид відрізняється за забарвленням як окремі локальні раси. З перерахованих вище підвидів головним вважається мечоносець Геллера, або зелений (X. helleri). У природних умовах самці досягають загальної довжини 8 см і це без меча, а самки 12 см. В акваріумах досить сумнівно виростити мечоносця такого розміру, але за дуже хороших умов і таке можливо.
Меченосець геллера був внесений до основи виведених нових порід. Наприклад гібридизація X. helleri та X. maculatus. Далі в результаті гібридизації мечоносців з іншими кольоровими формами плямистих пецілій було виведено величезну кількість мечоносців варіативного забарвлення, але, на жаль, оригінальних мечоносців Геллера акваріумісти вже давно втратили. На даний момент у світі існує безліч декоративних форм мечоносців.
Зовнішній вигляд мечоносця галера
Близько 10 різнокольорових варіацій у природній формі. В природних умовах “зелений мечоносець” в основній формі має таке забарвлення: Основний колір тіла світло-коричнево-оливковий, із зеленуватим блиском посередині тіла, паралельною смужкою з лінією спини проходить по центру тіла поздовжня кармінно-червона смуга.
Трохи нижче і вище від неї знаходяться ще 2 паралельні вужчі червоні смужки. Ближче до живота боки пофарбовані у світло-блакитний відтінок. Все тіло має сріблястий блиск. На хвостовому плавнику меч окреслений чорною окантовкою з чіткими гранями, а ось колір самого хвоста мінливий, може бути як жовтим, зеленим, так і помаранчевим і червоним. Самки найчастіше блідіші і не помітніші в порівнянні з самцями.
Які істотно відрізняються один від одного формами плавників, формою тіла та забарвленням. Раніше найбільш популярними і поширеними були червоні, лимонні, альбіноси, тигрові двох типів (червоно-крапчасті і з чорними плямами по коричневому тлі, у останніх черево світле оранжево-коричневе), ситцеві (чорно-червоно-білі) та багато інших. Як з подовженим у вигляді косиці або вітрила спинним плавцем (шарові або прапорові). Так і з ліроподібним або трилопатевим хвостом (вилочні). І з сукупністю цих ознак (вилково-шарові, вилочно-прапорні), дуже часто зустрічалися вони ж із вуалеподібним хвостом.
Купити мечоносця у нашому магазині.
Селекція мечоносців
Але не зупиняючись на досягнутих результатах велика кількість любителів акваріумістики займаються селекцією мечоносців і не дарма, на протязі лише цього десятиліття з’явилося ще новіших, не бачених забарвлень. Завдяки цій непомітній роботі в акваріумах любителів то тут то там зустрічається то нова, то стара форма мечоносця і щоразу оригінальна за своїм і ще не набридлі, тому що мечоносець дуже багатоваріантний і невідомо чи є межі цього розмаїття.
Створено понад 30 декоративних форм мечоносців, що відрізняються забарвленням та формою плавників “кольорових” мечоносців. Крім “кольорових” виведено кілька форм шарфових (високоплавницьких), лірохвостих та вуалевих мечоносців.
У деяких порід “ліра” “вуаль” поєднуються з “шарфом”. Виведені крапчаста, рубінова, тигрова (смугасто-червоно-чорні), ситцева (червоно-чорно-біла), червона, помаранчева та чорна форми з нормальними, ліроподібними, трилопатевими або вуалевими хвостовими та з подовженими спинними плавцями. Меченосець гамбурзький, “оксамитці”, берлінський, червоний, лірохвостий, чорний, ситцевий, лимонні, альбіноси, тигрові двох типів. Іноді під час селекції змінюється форма гоноподію у самців і тому подальше розмноження даного типу неможливе.
Меченосець Монтесуми
Меченосець Монтесуми
(Xiphophorus montezumae (Jordan & Snyder, 1900)). Самці виростають до розмірів у 4 см, самки – 6 см. Батьківщиною цієї рибки є Мексика, а точніше Юкатан та північно-східні райони р. Рослини. Верде, Сан-Луїс-Потосі. Це дуже рідкісна рибка у акваріумістів-аматорів. Домінуючий колір тіла бузковий або коричневий, спинка коричнева. Тіло прикрашене зигзагоподібними поперечними бордово-червоними смугами, які покривають 4-5 поздовжніх яскравіших бордово-червоних смуги.
Самці мають жовтий з темними плямами спинний плавець і меч (відросток хвоста) бузкового кольору, який за довжиною не менше половини тіла. Оскільки забарвлення і меч у цього мечоносця Монтесуми не настільки яскраве і довге як у решти меченосців, та й загальна присадкість і незграбність породи не приваблива.
Розмноження
Єдиною яскравою його рисою є підвищена стрибучість. Дозрівають ці рибки в 6-8 місяців. Період спокою між нерестом у самки триває 3-4 тижні. За один раз самка здатна народити від 50 до 150 мальків розміром 7 мм при правильному догляді за акваріумом. Загальні вимоги склад води: жорсткість dH 10-20°, кислотність рН 7-7,5, температура 20-26°С. Акваріуми на замовлення для мечоносців та інших акваріумних рибок
Рідкісні види Меченосців
Меченосець Клеменсії
(Xiphophorus clemenciae (Alvares, 1959)). Місце природного проживання Мексика, річка Сарабіа. Довжина тіла самця становить 4 см, а самки до 5 см. І самки і самці мають сріблясто-блакитне забарвлення, з оливково-бежевою спинкою. Світлим черевцем із двома дуже чіткими поздовжніми червоними смугами. Самці красуються довгим відростком хвостового плавця. Мечем жовтого кольору з чорною облямівкою та довжиною до 3,5 сантиметрів.
Меченосець Кортеса
(Xiphophorus cortezi (Rosen, 1960)). Батьківщина рибки Мексика, річка Паніко, Сан-Луїс-Потосі. Самка мечоносців Кортеса можуть зрости до 5 сантиметрів, самці дрібніші. Тіло з гарним сітчастим малюнком луски має сіро-жовтий колір та кавову зигзагоподібну поздовжню (від основи хвоста до очей) лінію. На спинному плавнику є темні цятки. Самці відрощують світло-жовтий меч, довжиною не більше 2 см. Статева зрілість настає в 4 місяці. Основні критерії води для вмісту: кислотність рН 7.2-8.5; температура 24-28 градусів Цельсія.
Меченосець пігмей, карликовий
(Xiphophorus pygmaeus (Hubbs & Gordon, 1943)). Ареал рибки Мексика, річки Чой та Акстла. Самці виростають не великими, всього 3 см, самки трохи більше – до 5 см. Домінуюча забарвлення карликових мечоносців охристо-сіра, але у самок і самців є варіації на цю тему, наприклад у самців тіло більш жовте і бічні смуги значно менше (у всіх мечоносців цієї породи, незалежно від статі, є три коричневі зигзагоподібні смуги вздовж тіла). А самки більш бежеві. На спинному плавці обох підлог є смужка з темних крапок. Черевце світле. У самців меч дуже короткий і трохи більше 2 мм довжиною.
Меченосець Евелін
(Xiphophorus evelynae (Rosen, I960)). Рибка поширена в Мексиці, на річці Теколутла. Звичайна довжина самця 4 сантиметри, самки 5 см. Тіло особин оливково-коричневе з фіолетовим відливом. На тілі також є поперечні чорні лінії (порядку 6-10). Які розташовані від голови та до початку хвоста. Самець відрізняється хвостом і спинним плавцем жовто-жовтогарячого кольору з димчастою облямівкою. Температура вмісту 20–24°С.
Меченосець оливковий
(Xiphophorus signum (Rosen & Kalman, 1969)). Батьківщина Гватемала, Альта Варапаз. Самець може зрости до 8, а самка до 10 см. Колір тіла рибок оливково-зелений з поздовжньою смужкою кавового кольору та бежевою спинкою. Самець і самка крім меча мають відмінність і в кольорі цяток на нижній частині хвоста – у самки пляма чорна, а у самця жовта в чорній окантовці.
Мікромечевий мечоносець
(Xiphophorus xiphidium (Hubbs & Gordon, 1932)). Середовище проживання Мексика: нар. Сото-ла-Маріна. Самці цієї породи виростають до 3 сантиметрів, тоді як самки до 5. Кольори тіла рибки оливково-бежевий, з блакитним відблиском. За черевними плавцями та на корені хвоста розташовані великі чорні плями. Зустрічаються у цього типу рибок і поперечні смуги. Луска має темні краї, завдяки чому створюється сітковий малюнок по всьому тілу.
За формою дуже схожий на X. variatus, але з більш спрощеним забарвленням. Самці мають прозорий меч до 5 мм завдовжки. Віддають перевагу чистій і свіжій воді (необхідна регулярна заміна і хороша фільтрація). Параметри вмісту: температура води 20-25 градусів Цельсія, із солоністю 1-3%. Xiphophorus alvarezi (Rosen, 1960). Зростає до 7 сантиметрів. На даний момент вважається окремим видом, але раніше належав до підвиду X. helleri;