Малавійські цихліди — головна сторінка розділу.
Рід Псевдотрофеус (Pseudotropheus) був описаний натуралістами одним із перших. З розвитком іхтіології багато видів, що раніше належали до нього, були переведені до родів Меланохроміс, Майландія або Трофеопс. Сучасна класифікація базується на будові зубів: вони мають подвійну вершину. На сьогоднішній день універсальної та остаточної класифікації псевдотрофеусів ще не прийнято, проте вони залишаються одними з найпопулярніших мешканців акваріумів.
Опис та природне середовище
Ці риби є ендеміками озера Малаві. Вони належать до групи Мбуна (у перекладі з мови Тонга — “риби, що живуть серед каміння”). Мешкають переважно біля скелястих берегів. Основу їхнього раціону складають водорості, які вони зіскребають із каміння. У дикій природі псевдотрофеуси рідко перевищують 10 см у довжину, проте в акваріумах при доброму годуванні можуть виростати значно більшими.
Для роду характерний яскраво виражений статевий диморфізм: самці мають інтенсивне декоративне забарвлення, тоді як самиці часто забарвлені скромніше. Спосіб розмноження стандартний: нерест парами, після чого самка інкубує ікру в роті протягом 2–3 тижнів.
Утримання в акваріумі
Псевдотрофеуси — інтелектуальні та активні риби. Вони швидко звикають до появи людини біля скла, очікуючи на годування. Складність їхнього утримання полягає в агресивній територіальній поведінці самців. Щоб знизити рівень агресії, рекомендується утримувати їх великими групами (від 10–12 особин) та забезпечувати велику кількість кам’яних укриттів.
Умови утримання:
• Акваріум: від 200–300 літрів.
• Температура: 24–28°C.
• Параметри води: pH 7.5–8.5, жорсткість dH 10–20.
• Декор: велика кількість каміння, піщаний ґрунт, штучні корчі (натуральні можуть занадто закислювати воду).
Популярні види псевдотрофеусів
Псевдотрофеус Демасоні (Demasoni)
Має дуже яскраве забарвлення: вертикальні смуги темно-синього та блакитного кольорів. Це один із найбільш агресивних карликових видів Мбуна. Для розсіювання агресії їх рекомендується утримувати зграєю від 12 штук. Якщо в акваріумі буде лише два самці, сильніший неминуче знищить слабшого.
Псевдотрофеус Зебра (Maylandia zebra)
Відомо близько 50 колірних морф цього виду. Вони відрізняються відносно мирним характером. Самці мають загострені плавці та яскраві “ікряні плями” на анальному плавці. Потребують переважно рослинної дієти (спіруліна, ошпарений шпинат).
Псевдотрофеус Саулосі (Chindongo saulosi)
Цікавий вид, де всі мальки та самиці мають яскраво-жовтий колір. У міру дозрівання домінантні самці повністю змінюють колір на синій із чорними смугами. Якщо домінантний самець зникає, один із жовтих “прихованих” самців може швидко перефарбуватися та зайняти його місце.
Псевдотрофеус Акі (Acei, фіолетовий)
Один із найбільш мирних представників групи. У природі вони часто тримаються великими зграями (до 100 особин) біля затонулих дерев. Мають приємне фіолетове забарвлення з жовтими плавцями. Мають дуже довгий кишечник, тому вкрай чутливі до якості їжі: надлишок тваринного білка може спричинити “здуття Малаві”.
Псевдотрофеус Соколофа (Піндані)
Характеризується ніжно-блакитним кольором тіла. Це один із найкращих видів для новачків. На відміну від багатьох інших, самці та самиці майже ідентичні за забарвленням. У природі вони “вищипують” водорості з каміння, тому в акваріумі обов’язково повинні отримувати рослинну підгодівлю.
Порада: Багато видів псевдотрофеусів легко схрещуються між собою в акваріумі. Щоб зберегти чистоту ліній та красу забарвлення, краще не утримувати разом кілька схожих за розміром та формою видів цього роду.