Малавійські цихліди — головна сторінка розділу.
Плацидохроміс — нечисленний рід африканських цихлід, лише деякі представники якого стали популярними в акваріумістиці. Усі вони всеїдні, проте в раціоні віддають перевагу молюскам, личинкам комах та іншій дрібній живності. Вони здатні поїдати мальків та дрібну рибу, а збільшення частки тваринного білка в раціоні стимулює їх до нересту. У природі ці риби зустрічаються в озері Малаві біля скелястих берегів серед водяних рослин.
Опис
Багато акваріумістів захоплюються малавійськими цихлідами через їхні неймовірні кольори та жваву поведінку. Особливо відомі представники групи Мбуна, що мешкають у скелястих частинах озера (наприклад, меланохроміси та псевдотрофеуси). Проте Мбуна часто бувають надто агресивними. Якщо ви мрієте про спокійніший акваріум, але не хочете відмовлятися від яскравих барв, рід Placidochromis — ідеальний вибір.
Ці риби мешкають у так званому «проміжному середовищі» — на мілководних ділянках (зазвичай до 30 метрів), де піщане дно чергується зі скелястими породами. Плацидохроміси переважно харчуються безхребетними, знайденими в піску. Це риби значних розмірів: дорослі самці досягають 16–18 см. У них витягнута, сплюснута з боків форма тіла, а у самців помітний високий похилий лоб. На відміну від багатьох інших цихлід, конкуренція між самцями у них виражена слабо і має переважно демонстративний характер.
Утримання в акваріумі
Плацидохроміси досить витривалі. Вони можуть витримувати зниження температури до 19–20°C, проте оптимальною є позначка 24–26°C. Через значні розміри та зграйний спосіб життя їм необхідний акваріум від 500 літрів. Вони мирно уживаються з іншими неагресивними видами.
Важливо знати, що ці риби не просівають ґрунт через зябра так активно, як аулонокари, тому для них краще обирати ґрунт середньої або великої фракції (мармурова або коралова крихта допоможе підтримувати необхідну жорсткість). Рослини вони зазвичай не чіпають, але можуть підкопувати їх під час пошуку їжі.
Параметри води: кислотність pH 7.5–8.5, жорсткість 9–19 dH. Потужна фільтрація та аерація є обов’язковими. Нерестяться плацидохроміси парами; самка інкубує ікру в роті протягом 3 тижнів. У цей період вона не може повноцінно харчуватися і потребує затишних укриттів.
Види плацидохромісів
Плацидохроміс Електра (Deep Water Electra)
Це один із найпопулярніших видів роду. Ендемік озера Малаві, що мешкає поблизу острова Лікома. Самці виростають до 18 см і мають яскраво-блакитне забарвлення. На тілі чітко видно сім темних поперечних смуг, які стають світлішими ближче до хвоста. Самиці сріблясто-блакитні та менші за розміром. Утримувати їх краще гаремом (один самець на кілька самок). Будьте обережні: через свій розмір вони можуть сприймати зовсім дрібних сусідів як корм.
Плацидохроміс Джонсона “Золотий”
Placidochromis johnstoni мешкає в мілководних бухтах із густою рослинністю (валліснерія, роголисник). Ці риби цікаво добувають їжу: вони різко рухаються над субстратом, створюючи хмару детриту, з якої потім виловлюють безхребетних. Шлюбне забарвлення самців оливкове або брудно-зелене з темними поперечними смугами та червоними цятками на плавцях. Самиці мають непоказний сіро-зелений колір. Це досить спокійний вид, який не виявляє сильної територіальної агресії.
Плацидохроміс Міломо (Super VC-10)
Цей вид відомий своїми неймовірно товстими губами. Назва “Super VC-10” походить від назви швидкісного реактивного лайнера — таку кличку риба отримала за здатність блискавично уникати сіток колекціонерів. У природі вона притискає свої губи до щілин у скелях і буквально “висмоктує” звідти здобич. Цікаво, що чим активніше риба використовує цей спосіб полювання, тим масивнішими стають її губи. В акваріумі рекомендується іноді насипати корм у щілини між камінням, щоб стимулювати цю природну поведінку.
Плацидохроміс Фенохілус (Білогубий дельфін)
Цей вид легко впізнати за яскраво-білими губами на фоні насичено-синього тіла. Дорослі самці мають дивовижне забарвлення: по синьому фону розкидані перламутрові білі плями. У природі вони мають унікальну стратегію годування: вони плавають за великими рибами, що риють пісок, і підбирають їжу, яку ті підняли на поверхню. Фенохілуси дуже мирні та спокійні, їх можна утримувати великими групами. Самиці зазвичай сріблясто-блакитні і не мають характерних білих губ.