Отофаринкс

Рід Отофарінкс Otopharynx був визнаний міжнародною науковою спільнотою відносно недавно – наприкінці минулого століття. Ці риби за своєю конституцією подібні до багатьох інших цихлідів. І цілком могли б залишатися в родах меланохромісів або лабідохромісів. Але наукові уми, які люблять точність, постановили виділити їх у новий рід. Найбільш відомими (але не єдиними) представниками роду є отофаринкс Красноверхий і отофаринкс Чорний. Всього ж налічується близько 15 видів цих риб. Всі вони – хижаки, що харчуються молюсками і дрібною рибкою. За потреби можуть висівати черв’яків із піску. Пропускаючи його через зябра, подібно до аулонокарів.

Опис рибки та утримання в акваріумі

Отофаринкс – досить велика рибка і вимагає для свого утримання просторого акваріума від 300 літрів. Рекомендується утримувати риб зграйками гаремного типу. Де на одного самця припадає від 3 до 7 самок. За такого співвідношення жодна з самок не буде надто часто переслідувана самцем і всі почуватимуться комфортно. Втім, отофаринкс не найагресивніша з цихлід.

Бійки між самцями мають серйозні наслідки для їхнього здоров’я тільки тоді, коли вони постійно змушені натикатися один на одного в маленькому акваріумі. У великій ємності з великою кількістю укриттів кілька самців можуть відносно спокійно співіснувати. При цьому домінантне забарвлення матиме тільки один. Як і всі цихліди Малаві, отофаринкси потребують гранично чистої, лужної води. Неприпустимо перебування в акваріумі залишків корму і продуктів виділення. Потужний фільтр має бути встановлений в обов’язковому порядку. Температуру слід стабільно підтримувати не нижче 22 градусів. Теоретично, рибки можуть витримати її зниження до 18 градусів.

Важливим елементом облаштування акваріума є кам’яні печери та гроти. У яких риби проводять основну частину свого часу. Також вони поводяться і в дикій природі, чим, значною мірою, можна пояснити той факт, що цей рід довгий час вислизав від уваги іхтіологів. У період нересту самці проявляють помірну територіальну поведінку. Випадків смертельних бійок не описано. Проте, для того, щоб рибкам було комфортно, не варто садити в один акваріум кількох самців і створювати таким чином постійний стрес для всієї групи. Як ґрунт використовують пісок. По краях акваріума висаджують рослини з жорстким листям, найкраще валіснерію.

Параметри води:

температура – 24-28 градусів;
жорсткість 10-20;
кислотність 8-9.

Харчування

Рибки належать до гідрофітів. Харчування рибок складається з живого і замороженого корму. Доречні й сухі корми у формі стікерів, у складі яких велика масова частка тваринного білка. Рибки ненажерливі і їх легко перегодувати. Вони впізнають господаря, реагують на рух за склом акваріума, на вмикання і вимикання світла. Помітивши людину, збираються біля переднього скла.

Вид отофаринксів

Отофарінкс червоноверхий

Популярна сьогодні рибка завдяки своїй спокійній вдачі та гарному апетиту. Рекомендуються для утримання в акваріумі навіть початківцям. В акваріумі виростає до 15 см, самки – до 12. У дикій природі зустрічається рідко. Має дуже обмежений ареал проживання: півострів Нанхумба і прилеглі острови. Яскраве забарвлення характерне тільки для самців: яскраво-синє тіло із золотистим відблиском, уздовж спинного плавця з переходом на лоб проходить широка смуга червоного або червоно-помаранчевого кольору. Селекціонерам вдалося отримати підвид із жовтою смугою. Забарвлення молодняка і самок дуже не яскраве, сірувато-коричневе з трьома чорними плямами. У самців плями теж є, але розгледіти їх можна тільки при пильному огляді.

Статевої зрілості отофаринкс досягає у 8 місяців. Перед нерестом самець будує гніздо у вигляді ямки в ґрунті. Підійде і плоский камінчик, наприклад, шматок сланцю, який самець очищає від сміття. Самка виметує ікринки і знову забирає їх до рота після запліднення. Інкубація триває 3-4 тижні, як і більшості малавійських цихлід.