Малавійські цихліди: Рід Меланохроміс (Melanochromis)
Серед рослиноїдних цихлід озера Малаві своєю унікальною красою і не менш унікальною забіякуватістю виділяються меланохроміси. Це невеликі рибки, що досягають у довжину трохи більше 10 см. Живуть вони поблизу скель, де ховаються не стільки від зовнішніх ворогів, скільки один від одного. Темпераментні самці здатні перетворити кожну любовну пригоду на трагедію. Цим значною мірою обумовлюється складність утримання меланохромісів в акваріумах. Їхні сутички виникають миттєво після виявлення супротивника і продовжуються до повного нокауту. Іноді самці не менш жорстоко переслідують і самок, які не бажають вступати у близькі стосунки. Самиці теж нерідко виявляють характер і нападають одна на одну, втім, дещо менш наполегливо. У природі меланохроміси ховаються між камінням і таким чином зберігають популяцію. Харчуються вони тим, що можна видобути при такому способі життя — водоростями, що наросли на камінні, та молюсками.
Вивчення меланохромісів почалося у середині ХIХ століття. Але й досі немає чіткого уявлення про кількість видів, що входять до цього роду, а також уніфікованих описів конкретних видів. Іноді з’являється інформація про відкриття нової рибки, що підходить для включення до роду меланохромісів, або про перенесення будь-якої особини в інший рід на підставі даних природних спостережень та генетичних досліджень.
Види меланохромісів для акваріума
На сьогоднішній день можна виділити такі види меланохромісів, які доступні для домашнього утримання в Україні: губастий, йохана, карликовий, червоний, лінійний, майнгано, золотий, односмуговий, острорилий, перікулеос, плямистий, сітцевий, сталевий, лускоїдний, чіпока та еластодема. Це далеко не повний перелік, проте особини інших видів зустрічаються в акваріумах рідко і практичного інтересу для масового акваріуміста не становлять.
Опис та поведінка
Рід меланохромісів належить до групи Мбуна — “мешканці каміння”. Рибки невеликі, але дуже рухливі та агресивні. Живуть зграйками гаремного типу. Основу раціону складають водорості, що ростуть на прибережних скелях. Тіло меланохроміса витягнуте і вузьке, майже кругле в поперечному перерізі; хвіст невеликий, плавці вузькі; морда широка, з великим ротом та очима. Як і багато цихлідів, меланохроміси демонструють характерну нерестову поведінку: самець знаходить у скелях затишну ущелину, куди заманює (а частіше — заганяє) самку. При цьому він ревно оберігає своє гніздо від інших самців та будь-яких риб, які можуть на нього претендувати.
Розведення
Самки вимітають за один раз близько 200 ікринок, які негайно забирають у горловий мішечок. Самець запліднює ікру, випускаючи молоки в той момент, коли самка намагається підібрати ікринки-плями на його анальному плавці. Після цього самець швидко втрачає інтерес до самки. Після 3-4 тижнів інкубації мальки виходять з ікринок і певний час тримаються біля матері, яка у разі небезпеки забирає їх назад у рот. Досягши довжини 1-1,5 см, молодняк починає самостійне життя.
Утримання в акваріумі
Як і більшість малавійських цихлід, меланохроміси чутливі до параметрів води. Температура повинна підтримуватись на рівні 24-26 градусів. Її підвищення провокує агресію та нерест, а зниження — захворювання плавального міхура. Жорсткість води необхідно забезпечити в межах 10-20 dH. Меланохроміси активно риють ґрунт, тому висаджувати рослини в акваріумі не варто. Мінімальний об’єм акваріума для групи риб — від 250 літрів.
Харчування
Годують меланохромісів переважно рослинними кормами. Крім спеціалізованих пластівців зі спіруліною, бажано давати свіже листя салату чи кабачок. З кормів тваринного походження підійдуть: мотиль, циклоп, дафнія. Перегодовування білком тваринного походження дуже небезпечне і викликає розлади травлення. Якісні фірмові корми допомагають зберігати імунітет та стимулюють яскраве забарвлення риб.
Популярні види меланохромісів
Меланохроміс Ауратус (Золотий папуга)
Один із найперших видів, що з’явилися в Україні. Дуже агресивний територіальний вид. Забарвлення контрастне: золоте з чорними поздовжніми смугами у самок, та темно-коричневе (майже чорне) з блакитними або золотими смугами у самців. В якості корму ідеально підходять сухі суміші на основі спіруліни.
Меланохроміс Чіпока
Тіло цієї рибки сплющене з боків. Самці темно-сині або фіолетові з яскравою блакитною поздовжньою смугою. Самки жовті або оливкові з двома чіткими чорними смугами. Вони поступаються самцям у розмірах та агресивності. Типовий представник Малаві, що потребує жорсткої лужної води (pH 7.6–8.5).
Меланохроміс Майнгано
Рибка отримала назву від області Майнгано, де була вперше виявлена. Тулуб витягнутий, на лобі дорослих самців помітний невеликий жировий наріст. Забарвлення яскраво-блакитне з трьома поздовжніми чорними смугами. Цей вид вважається менш агресивним порівняно з іншими меланохромісами.
Меланохроміс Йохана
Статеві відмінності настільки яскраві, що самців та самок можна прийняти за різні види. Самці темно-сині з блакитними смугами, самки — яскраво-жовті або помаранчеві. Дуже територіальна риба. Для зниження агресії рекомендується утримувати одного самця з кількома самками.
Меланохроміс Ситцевий
Дуже декоративна риба. По сріблястому тілу хаотично розкидані темні плями. Вид відрізняється високою агресивністю до представників свого виду. Чоловічі особини стають темнішими у міру зростання. Мінімальний об’єм для утримання — від 150-200 літрів.
Меланохроміс Губастий
Відрізняється значними розмірами (до 17 см) та специфічною будовою рота з масивними губами. Тіло сплющене, що видає в ньому хижака-засідника. Полює на дрібних риб, проте не відмовляється і від рослинних кормів.
Меланохроміс Еластодема
Чудова декоративна рибка: забарвлення самців наближається до бузково-синього, самки — коричневі. На тілі помітний характерний візерунок “у клітинку”, утворений темними смугами. Дуже цікавий вид для колекційного утримання.