Меланохроміс

Малавийские цихлиды

Серед рослиноїдних цихлід озера Малаві своєю унікальною красою і не менш унікальною забіякуватістю виділяються меланохроміси. Це невеликі рибки, що досягають у довжину трохи більше 10 см. Живуть вони поблизу скель, де ховаються не стільки від зовнішніх ворогів, скільки один від одного. Темпераментні самці здатні зробити кожну любовну пригоду трагедією. Цим значною мірою обумовлюється складність вмісту меланохромісів в акваріумах. Їхні сутички виникають миттєво після виявлення супротивника і продовжуються до повного нокауту. Іноді самці не менш жорстоко переслідують і самок, які не бажають вступати у близькі стосунки. Жінки теж нерідко виявляють поганий характер і нападають одна на одну. Втім, дещо менш наполегливо. У природі меланохроміси ховаються між собою від каміння і таким чином зберігають популяцію. Харчуються вони тим, що можна видобути при такому способі життя – водоростями, що наросли на каменях і молюсками.

Вивчення меланохромісів почалося у середині ХIХ століття. Але й досі немає чіткого уявлення про кількість видів, що входять до цього роду. Також уніфікованих описів конкретних видів. Іноді з’являється інформація про відкриття нової рибки, що підходить для включення до роду меланохромісів. Або про перенесення будь-якої рибки з цього роду в інший на підставі даних природних спостережень та досліджень.

Опис

Рід меланохромісів належить до групи Мбуна – “житель каміння”. Визначення це досить умовно, але повсюдно зустрічається в акваріумістиці. Рибки невеликі, але дуже рухливі та агресивні. Живуть зграйками гаремного типу. Основу раціону складають водорості, що ростуть на прибережних скелях. Конституція меланохроміс має особливості: його тіло витягнуте і вузьке, майже кругле в поперечному перерізі; хвіст невеликий, плавці вузькі; морда широка, з великим ротом та очима. Як і багато цихлідів, меланохроміси демонструють характерну нерестову поведінку, яка полягає в тому, що самець знаходить у скелях зручну та затишну ущелину, куди заманює, а точніше, заганяє самку. При цьому він ревно оберігає своє гніздо від інших самців та інших риб, які можуть на нього претендувати.

Розведення

При вмісті в акваріумі меланохроміси можуть атакувати руки акваріуміста під час здійснення процедур догляду за акваріумом, а також інструменти. Самки вимітають за один раз близько 200 ікринок, які негайно забирають у горловий мішечок. Самець запліднює ікру, випускаючи молоки в той момент, коли самка, прийнявши ікорні плями на його анальному плавнику за свої ікринки, починає смикати за промінчики плавця. Після цього самець скоро втрачає інтерес до самки і печери, де тепер їй належить інкубувати ікру. Після 3-4 тижнів мальки виходять з ікринок і триматися деякий час біля матері, яка у разі небезпеки забирає їх назад у горловий мішок.

Досягши довжини 1 – 1,5 см молодняк починає самостійне життя. Основу харчування рибок у період становить зоопланктон. Вже через 10 днів після виходу з ікринок забарвлення мальків починає змінюватися, і до досягнення статевої зрілості зазнає змін кілька разів, поки, нарешті, не встановиться остаточно. Але навіть і в дорослому стані меланохроміси здатні змінювати забарвлення: у разі відсутності в акваріумі довгий час самців, домінуюча самка змінює колір на колір самця, і навпаки: серед нудьгуючих самців деякі можуть забарвитися кольорами самок. У відсутність самок самці не виявляють територіальної агресії так сильно, і тому можуть бути разом. Статева зрілість настає близько року. Нерест парний. Самці пам’ятають своїх самок.

Зміст в акваріумі

Як і більшість малавійських цихлід меланохроміси чутливі до параметрів води та їх коливань. Температура повинна постійно підтримуватись на рівні 24-26 градусів, її підвищення навіть на один градус може провокувати активну підготовку до нересту, а зниження – розвиток захворювань плавального міхура.

Не менш примхливі меланохроміси і щодо двох інших основних параметрів: жорсткості та кислотності, які потрібно підтримувати на постійному рівні цілий рік. Так, жорсткість води необхідно забезпечити в межах 10 – 20, для чого в грунт домішують мармурову крихту і товчені корали. Кислотність не повинна підніматися вище за 8,5.

Меланохроміси активно риють грунт, тому посадити рослини в акваріумі, де вони утримуватись не варто і намагатися. Рослини представляють для цих рибок лише ласощі. Крім того, встановлюючи численні декорації з природного та штучного каменю, потрібно переконатися, що вони надійно прикопані: меланохроміси в процесі своєї кипучої діяльності можуть переміщувати каміння і навіть спровокувати таким чином тріщину в дні або стінці акваріума. Сам же акваріум повинен бути просторим від 250 літрів.

Харчування

Годують меланохромісів переважно рослинними кормами. Крім готових пластівців можна, і навіть бажано підкидати їм свіже листя салату, огірок чи кабачок. З кормів тваринного походження підійдуть: варене яловиче серце, мотиль, циклоп. Перекорм м’ясом дуже небезпечний і може спровокувати у цих рибок важкі розлади травлення. Якщо у вас немає часу балувати рибок натуральними кормами, можна обійтися і готовими сухими: в даний час їх на ринку великий вибір. Корми хорошої якості не дешеві, зате корисні рибкам. Допомагають їм зберігати хорошу форму, стимулюють імунітет до інфекційних захворювань. Збудники яких за всіх пересторог час від часу проникають в акваріум з навколишнього середовища. Сприяють яскравому фарбуванню риб.

Види меланохромісів

Меланохроміс Ауратус, або Золотий, або Золотий Папуга

З’явився в Україні одним із перших. У природних умовах живе біля західного узбережжя Малаві. Дуже агресивний територіальний вигляд. Забарвлення і самців і самок дуже яскраве: чорне із золотими смугами або золоте з чорними. Смуги проходять вздовж усього тіла від голови до хвоста. Останні промені спинного та анального плавців жорсткі, подовжені.

В якості корму рекомендуються готові сухі корми для акваріумних рибок на основі спіруліни. Годувати бажано дрібними порціями по кілька разів на добу.  . У принципі здатні ужитися з іншими скельними агресивними цихлідами, не схожими на забарвлення, наприклад, йодотрофеусами. Залишаться живими і спритні дрібні рибки, що не опускаються на дно: суматранскі барбуси або мечоносці.

Меланохроміс Чіпока

Тіло цієї рибки немов сплющене з боків і в поперечному зрізі могло б виявитися трикутником вершиною вниз. Самці – фіолетові або сині, вздовж усього тіла від голови до хвоста проходить блакитна смужка, спинний та хвостовий плавці майже чорні. Анальний плавець блакитний або золотистий.

Самки жовті або зелені. По тілу їх проходять дві поздовжні смужки чорного кольору, хвостовий темний плавець з жовтою окантовкою. Вони поступаються самцям у зростанні та агресивності. Типові для більшості риб з озера Малаві, вони віддають перевагу акваріуму з більш твердою водою, з діапазоном від 7,6 до 8,5 ідеально. Ідеальна твердість буде вважатися що знаходиться в діапазоні від 7 до 18 дч. Озеро Малаві має дуже стабільну температуру. І в акваріумі цю рибу найкраще тримати в межах від 75 до 79 градусів за Фаренгейтом (24-26 за Цельсієм). Він знаходиться в проміжному середовищі, змішаному між скелястими ділянками і піщаними ділянками. Це також риба, яка знаходиться у відносно дрібних водах, глибиною від 5 до 15 метрів.

Меланохроміс Майнгано

Рибка одержала назву від області Майгано. На берегах якої вперше було відловлено з метою вивчення. Тулуб витягнутий, сплощений з боків, голова велика, на лобі помітний жировий наріст. Основне забарвлення самців – яскраво-блакитне з трьома поздовжніми чорними смугами. Статеві відмінності у забарвленні є, але виражені слабо.

До недавнього часу цих рибок не відносили до окремого виду, а зараховували до меланохромісів Йохана. Ця цихлід не така агресивна, як інші види Меланохромії, але є типовою Mbuna за розміром і формою. Він має подовжене тіло і округлу морду разом із безперервним спинним плавцем. Вона досягатиме близько 3 дюймів (7,5 см) у довжину в дикій природі, але трохи більше в акваріумі, досягаючи трохи менше 4 дюймів (10 см).

Меланохроміс Йохані

Статеві відмінності рибок цього виду виражені так яскраво, що в акваріумі їх можна прийняти за різних риб. У фарбуванні самців переважає синій колір, самки – жовті. На тілі самців виразно видно поздовжні смуги, у молодняку та самок вони ледь помітні. Ця риба є цибудом mbuna, який живе в лужній воді з PH від 7 до 9. Це тропічна риба і живе при температурі від 22 до 28 ° C (від 72 до 82 ° F). Твердість води варіюється від 10 до 20. Вони дуже агресивні і містяться лише з іншими агресивними африканськими цихлідами, причому один чоловік має двох чи більше жінок. Він не містить більше одного самця в тому ж резервуарі, якщо тільки він не є великим резервуаром з великою кількістю укриттів.

Меланохроміс плямистий, строкатий

Цей вид має виражену схильність до хижацтва та охоче поїдає дрібних рибок. На тілі помітний своєрідний візерунок, що складається з смужок, що перехрещуються. Самки та самці мало відрізняються

Меланохроміс червоний (бревіс)

Рибка має каламутне, червонувато-оранжево-коричневе забарвлення, боки тулуба відсвічують фіолетовим. Самці більші, жовтіші, їх тіло ширше, а голова лобаста. Уздовж тіла посередині проходить темна смужка, у самок ледь помітна. Живиться виключно водоростями. Добавок тваринного походження не потребує.

Це невибаглива риба, яка вважається цихлідом гарного новачка, і вона залишається досить маленькою в акваріумі. Хоча він може вирости майже до 10 дюймів (25 см) у дикій природі, у неволі чоловіки зазвичай досягають всього близько 6 дюймів. А самки на дюйм менше. Як правило, він ладнатиме з іншими не агресивними помічниками по резервуарах. Це дуже мирний цихлід, який можна зберігати з тетрасами та іншими не цихлідами. Однак, як і інші цихліди, він стане територіальним, особливо стосовно конспецифіків, під час нересту.

Меланохроміс карликовий (діалептос)

Самці можуть бути пофарбовані по-різному. Найбільш цікаві підвиди з чорним забарвленням, з боків яких проходять світлі смуги, іноді розірвані на пунктир. Самки сріблясті, з чорними смужками вздовж тіла, іноді прямими, а нерідко і зигзагоподібними. Кожна лусочка в центрі має перламутрову плямку, що надає рибці блиск скарбу, на зябрових кришках сині та блакитні плями, анальний жовтий плавець. Через активний вилов рибки стали рідкістю на своїй батьківщині.

Меланохроміс ситцевий, Перлина Лікома, меланохроміс Джоани Джексон

Дуже гарна рибка. По сріблястому тілу хаотично розкидані різнокольорові цятки. Самці мають характерний візерунок на голові у вигляді блакитних окулярів із чорною окантовкою. . Самки дрібніші за самців, без цяток. Їхньою окрасою є рожевий анальний плавець.

• Поведінка: агресивна
• Поведінка їх видів: дуже агресивна
• Рівень плавання: нижній-середній рівень
• Дискримінація за ознакою статі: чоловіки більші і темніші за жінок. Анальні плавці мають жовту точку.
• Відтворення: жінки інкубують у середньому 25 яєць. Чоловіки стають чорними, коли вони ростуть, а самки зберігають свій колір у свого потомства. зростання: 14 см
• Мінімальний обсяг акваріума: 150 літрів
• Твердість води: жорстка
• pH: 7,8-8,6
• Рівень складності: 4
• Загальний коментар: Це один із перших експортованих цихлідів. Чоловіки справді агресивні та намагаються вбити інших людей. Основні кольори складаються із горизонтальних смуг на яскраво-жовтому. Чоловіки темно-коричневі.

Меланохроміс губастий

Відрізняється великими розмірами – до 17 см. Цілком можливо, що згодом його буде вилучено з роду і віднесено до іншого, наприклад, димідохромісів. Тіло плоске, рот великий, що викриває хижацькі нахили, зі здутими опуклими губами. Полює із засідки на дрібних рибок, поїдає і рослинні корми.

Меланохроміс лусоядний

Шкідник, що поїдає ікру і мальків інших риб і свою власну. Свою назву отримав за звичку нападати на риб, яких не в силах проковтнути, і обгризати у них плавці та луску. Основний колір блакитний, з яскравою чорною смужкою вздовж тіла.

Меланохроміс односмуговий, чорноплавничний

Невзрачная коричневая рыбка с серыми, зеленоватыми или серебристыми полосками. Питается водорослями, моллюсками, охотиться на мальков и мелкую рыбку. Melanochromis melanopterus – распространенный, агрессивный вид скалистых береговых мбуна, который питается оппортунистически, но особенно специализируется как хищник на мальках и молодых цихлидах (обратите внимание на относительно удлиненную голову и челюсти).

Меланохроміс лінійний

Рибка красивого сріблястого кольору. Має дві поздовжні темні смуги. Молодь і самки жовті або рожеві. Паралельна смугаста мбуна (Melanochromis parallelus) є вид цихлідної риби, яка мешкає на озері Малаві біля острова Лікома, острова Чісумулу і вздовж північно-західного узбережжя. Він може досягати довжини 11,4 см (4,5 дюйми). Його також можна знайти у торгівлі акваріумом. Колекція цієї мети становить загрозу для її диких популяцій.

Меланохроміс перилеукос

Основний колір – чорнильний, уздовж тіла проходять дві блакитні пунктирні смуги. Самки білі, без смужок або з дуже розмитою чорною смужкою по середині вздовж тіла, плавці мають чорну окантовку. Pseudotropheus perileucos відрізняється від інших смугастих видів своїми вицвілими, часто уривчастими горизонтальними смужками у самців.

Загалом у самців є синє тіло, що стає темнішим до чорного у живота та спинного плавця. Спинний плавець має невеликий білий край. У самців дуже світлі тіла, що жовтіють біля живота і спинного плавця. Спинний плавець часто чорний з тим самим білим краєм, що й у чоловіків. P. perileucos – єдиний смугастий вигляд, у якому самки можуть бути білими.

Меланохроміс сталевий

Самці майже чорні, самки сріблясті. Спинні плавці самців яскраві блакитні, на тілі видно поздовжні смужки блакитного чи сірого кольору. Pseudotropheus perspicax є одним з перших Pseudotropheus, який буде відомий з озера Малаві. Хоча це старий вигляд, знайти його у хобі може бути складно. Ця риба порівняно з її неописаними аналогічними аналогами Pseudotropheus sp. “perspicax orange cap”, Pseudotropheus зр. «perspicax yellow breast» та Pseudotrophueus sp. “perspicax tanzania” – тупа фіолетова або коричнева риба, яка викликає нестачу популярності.

Меланохроміс гострілий, Симулянт

Нерестові самці блакитні або сріблясто-сірі, тілом проходять сині або блакитні смуги від голови до хвостового плавця. Самки жовті. Придатний для утримання дуже великих акваріумів з множинними укриттями. Оскільки не лише самці, а й самки дуже агресивні та часто влаштовують небезпечні бійки. Це описує загальну поведінку цихлід по відношенню до інших танкістів. Які належать до різних видів. Вважайте, що є мінливість темпераменту через серйозні чинники. У тому числі розміру акваріума, танкістів з аналогічним видом, рівнів запасу та порядку запровадження. Серед окремих екземплярів може бути якась мінливість.

Меланохроміс Еластодема

Чудово декоративна рибка: колір самців наближається до бузкового, самки коричневі. На тілі обох статей помітний візерунок “в клітинку” з темніших смужок: у самців – синіх, у самок – бурих.