Летрінопси

Летрінопси — це великі та мирні цихліди озера Малаві, які за своєю поведінкою та способом харчування близькі до Аулонокар. Вони мешкають у піщаних прибережних зонах. Головна особливість летрінопсів — спосіб добування їжі: вони захоплюють ротом пісок, “відсівають” з нього дрібних безхребетних і ракоподібних, а очищений ґрунт випускають через зябра.

Молодняк та самки тримаються великими зграями біля дна. Проте в період нересту самці перетворюються на запеклих захисників територій, будуючи в піску величезні гнізда-ямки або гірки діаметром до 50–80 см. Самки інкубують ікру в роті протягом 3–4 тижнів, повністю відмовляючись від їжі в цей період.

На відміну від багатьох інших малавійців, летрінопси дуже рухливі — за день вони можуть долати кілька кілометрів у пошуках корму. У них яскраво виражений статевий диморфізм: самки мають скромне сріблясте забарвлення для маскування на піску, тоді як домінуючі самці вражають палітрою синіх, зелених та червоних кольорів.

Летрінопси вважаються мирними рибами, проте вони висувають специфічні вимоги до середовища:

• Об’єм акваріума: від 700–750 літрів через високу активність риб.
• Ґрунт: виключно дрібний пісок. Великі частинки або гравій можуть травмувати ніжні зябра під час просіювання.
• Фільтрація: під час харчування риби виділяють багато захисного слизу, який забруднює воду, тому потужна фільтрація та регулярні підміни води є обов’язковими.

Через постійне перекопування піску живі рослини в акваріумі навряд чи виживуть. Рекомендуємо використовувати якісні штучні рослини та велике натуральне каміння (сланець, піщаник) для створення укриттів.

Раніше ці риби належали до роду Lethrinops, але у 1989 році були виділені в окрему групу. Вони мешкають на мілководді (до 20 м) з мулистими або піщаними ґрунтами. Це мікрохижаки, що живляться личинками комах, просіюючи пісок.

Основні види трамітіхромісів:

• T. intermedius (Інтермедіус): самці до 16 см, мають сіро-зелене забарвлення з райдужними відблисками.
• T. liturus (Літурус): яскраві жовто-помаранчеві тони тіла та насичено синя голова у самців.
• T. variabilis (Варіабіліс): зелене тіло з металевим блиском та характерною червоною плямою за зябрами.
• T. brevis (Бревіс): відрізняється високим лобом та чорною смугою вздовж спини.

Ці риби дуже толерантні до акваріумних рослин, оскільки не обкушують їх (хоча можуть підкопувати). Для них важливо підтримувати високу кислотність води (pH 8.5–9.0). Оскільки вони просіюють ґрунт через зябра, **не використовуйте гостру мармурову крихту** — тільки гладкий кварцовий пісок.