Род Моллинезия — Mollinesia

Російська версія сторінки не оновлюється. Вся актуальна інформація знаходиться на українській версії.

Рід Моллінезія

Всім знайома і «на слуху» назва «Моллі», «Моллінезія» (Mollinesia). Донині багато акваріумістів так і називають кілька видів роду Пецилій (Poecilia). Але, на жаль, на даний момент всі роди: Lebistes, Limia, Micropoecilia, Mollienesia, Pamphorichthys та Poecilia зведені в один — Пецилія (Poecilia). Цю ревізію родів і спрощення назв провели Rosen та Bailey. Але залишимо поки стару назву. Отже, моллінезії вельми поширені в різних водах різних країн: як у солоних морських, так і в прісних та солонуватих. Їх можна зустріти у водоймах від Колумбії до Мексики, у солонуватих водах Техасу, Кароліни, Флориди та Вірджинії, а також у Мексиці, у водах півострова Юкатан.

Усі моллінезії мають одну схожу рису — їхні самки більші за самців. Так, наприклад, самець моллінезії веліфера може вирости не більше 16 см, тоді як самка — до 18 см; усі самки трохи більші за протилежну стать. Самка моллінезії латипінна може вирости до 10-12 см, а моллінезія сфенопс — 6-8 см. Як же розрізнити, хто з них хто? Все дуже просто — дивіться на форму анального плавця: у всіх живородних рибок це є відмінною рисою.

Умови утримання

Моллінезії досить примхливі в утриманні порівняно з іншими живородними рибами. Акваріум має бути «встояним», мати біологічний баланс. В акваріумі з моллінезіями необхідна хороша аерація та якісний фільтр, оскільки для їхнього утримання потрібна чиста, багата на кисень вода. Жорсткість води dH 10-25°, а кислотно-лужний баланс рН 7,2-8,5. Потрібна і щотижнева підміна води в обсязі 1/5 — 1/4 від загальної кількості.

В акваріумі бажано створити два різних типи місцевості: як відкриті, добре освітлені ділянки, де рибки могли б плавати, так і місця, де дорослі особини та майбутні мальки могли б ховатися. Це можуть бути кущі, камені, зарості рослин, корчі та інші декорації. Моллінезії надають перевагу верхньому та середньому шарам води. Якщо ви помітили, що ваші рибки притиснули плавці до тіла і стоять на місці, ледь рухаючись, або залягли на дно, зверніть увагу на температуру води.

Усі моллінезії не переносять зниження температури нижче 20 градусів. Ідеальною для них є температура від 25 до 30 градусів. Хоча у нас був випадок, коли вони вижили при 8 градусах протягом кількох днів. Якщо ж підвищення температури не допомогло, зверніться до вищеописаних параметрів води; можливо, вашому акваріуму необхідна термінова підміна. При підміні можна додати морську або кухонну сіль у кількості 2-3 грами на літр.

Які ж види моллінезій бувають?

Послуги з чищення акваріумів Київ

Тут описані саме види, а не породи. Багато рибок у продажу — це гібриди. Нижче наведені науково обґрунтовані, а не комерційні назви. Якщо ви займаєтеся селекцією або є досвідченим акваріумістом — вам буде цікаво читати далі. Адже зазвичай у продажу їх не розділяють — для більшості це просто «моллінезія».

Моллінезія карликова

Моллінезія карликова (Mollinesia chica (Miller, 1975) (Poecilia).

Синонім: Poecilia chica. Самці виростають до 3 см, а самки — до 4 см. Мирні особини. Їх легко утримувати в акваріумі з іншими мешканцями. Їм підходять як яскраві освітлені ділянки, так і зони із зарослями рослин, корчами та камінням для укриттів. У зграйці повинні переважати самки. Акваріум необхідний просторий з регулярною підміною води, ідеальною фільтрацією та аерацією. Вони чутливі до нестачі кисню та не виносять забрудненості (починають хворіти). Температура утримання від 16 до 31°С, рН 7-8.

Пецилія Петен

Пецилія Петен (Mollinesia petenensis [Gunther, 1866]. (Poecilia). Синонім: Poecilia petenensis). Поширена в районі Гватемали, оз. Петен. За розмірами самка сягає 8 см, а самець — до 12 см, що дуже нехарактерно для живородок. За будовою та забарвленням схожі на M. velifera: мають бордові та перламутрові точки на тілі та плавцях, а також чорний мечеподібний відросток на хвості. На спинному плавці присутня червона облямівка.

Моллінезія високоплавцева, або парусна

Моллінезія високоплавцева, парусна, або флагова Веліфера (Mollinesia velifera [Regan, 1914] (Poecilia).

Синонім: Poecilia velifera. Середовище проживання — Мексика та півострів Юкатан. Розмір самця до 12 см, самки — до 15 см. Забарвлення рибки сіре, зі сріблястими лусочками, вибудуваними в ряди. Самці мають приголомшливий вигляд: груди та горло помаранчеві, а високий спинний плавець («вітрило») прикрашений сріблясто-блакитними або бордовими точками та червоним кантом. Хвіст у самців також дуже виразний, з переливами та цятками.

Самки тьмяніші порівняно з самцями, мають невисокий спинний плавець. Хвіст може бути як ліроподібним (селекційна форма), так і округлим (природна форма). Веліфери — мирні, але дуже стрибучі рибки, тому акваріум обов’язково має бути з кришкою. Надають перевагу верхнім і середнім шарам води.

Умови утримання

Як і всі моллінезії, веліфера потребує простору для плавання та затінених куточків для відпочинку. Між самцями може виникати боротьба за територію або самок, тому краще, щоб кількість самок переважала. Вони легко уживаються з іншими живородками в просторих ємностях. Цей вид вважається складним в утриманні.

Вони дуже вимогливі до жорсткості (не менше 10°) та солоності води. Часто хворіють при недостатній фільтрації. Якщо рибка почала розгойдуватися на місці або її плавці злиплися, необхідна негайна підміна води з додаванням солі (1 ч. л. на літр) та підвищення температури на 2-4 градуси. Критичний температурний діапазон — 22-28°С. Не варто годувати їх трубочником; вони надзвичайно потребують рослинної їжі. Статева зрілість настає у 6-8 місяців.

Самка метає мальків раз на 40-50 днів (від 50 до 120 штук). Мальки народжуються великими (6-8 мм) і цілком сформованими. Живе ця порода 4-5 років. У акваріумістів часто зустрічаються гібриди Poecilia velifera х Poecilia latipinna з різними кольоровими варіаціями:

• Природна: сіро-срібляста з блискучими точками.
• Альбінос (золота): жовто-помаранчева з червоними очима.
• Кавова: тіло кольору смаженої кави (рідкісна форма).
• Чорна (Нігра): темне тіло з райдужним відливом.
• Мармурова (Сніжинка): сніжно-біле тіло з чорними очима — дуже популярна форма.

Моллінезія вільна

Моллінезія вільна (Mollinesia salvatoris [Regan, 1907] (Poecilia). Синонім: Poecilia salvatoris).

Батьківщина цих красунь — Гватемала. Вони мають яскраві червоні, чорні та білі спинні та черевні плавці. Хоча вони менш вибагливі, ніж парусні родичі, в акваріумах зустрічаються нечасто. Можуть жити у м’якій воді без солі. В раціоні обов’язково має переважати рослинна їжа.

Моллінезія короткоплавцева, Сфенопс

Це найпопулярніша рибка, яку більшість називає просто «чорною моллінезією».

Моллінезія короткоплавцева, Сфенопс (Mollinesia sphenops [Cuvier Valenciennes, 1846] (Poecilia)).

Мешкає від Венесуели до Мексики. Самки виростають до 10 см, самці — до 6 см. Природне забарвлення — сріблясте з блакитними блискітками, але селекційні форми бувають жовтими, чорними, плямистими. Саме від цього виду походить знаменита «Black Molly» — повністю чорна оксамитова рибка.

Моллінезія короткоплавцева, Сфенопс

Сьогодні існують лірохвості, крапчасті, кавові та навіть червоні моллі, отримані шляхом гібридизації з іншими видами Пецилій.

Умови утримання

Ці рибки дуже миролюбні, тримаються в середніх шарах води. Бажано тримати зграйку з переважанням самок. Акваріум має бути закритим. Воду краще трохи підсолювати та регулярно підмінювати. Харчування переважно рослинне. Живуть близько 6 років. Статева зрілість у 9-12 місяців. Плодовитість — від 20 до 100 мальків.

Розведення Mollinesia sphenops

Коли у самки округляється черевце, її відсаджують в окремий акваріум (4-15 л) з рослинами та хорошою аерацією. Температура — 28°C. Мальки народжуються вранці. Вони дуже чутливі до якості води. Щоб зберегти потомство, самку після нересту одразу повертають у загальний акваріум.

Шарфова моллінезія (Латипінна)

Шарфова моллінезія, моллінезія латипінна або Пецилія широкоплавцева (Mollinesia latipinna [Le Sueur, 1821]).

Поширена на Атлантичному узбережжі Мексики та США. Самець до 8 см, самка до 10 см. Дуже схожа на парусну моллінезію. Природний колір — сріблясто-сірий з рядами темних цяток. Спинний плавець самця дуже широкий і високий, іноді вищий за саме тіло. Повного розміру він досягає до 1,5 року.

Гібриди моллінезій

Завдяки селекції з’явилося безліч варіацій: плямисті, смугасті, червоні, альбіноси, «ліра-моллі» та навіть «моллінезія-балон» (з коротким роздутим тілом). Цікавим гібридом є «гуппінезія» — результат схрещування пецилій та гуппі.

Для успішного розвитку мальків та красивих плавців у самців обов’язково додавайте в раціон рослинні корми (спіруліну, ошпарений салат). Жорсткість води dH 10-25°; рН 7-8°; температура 24-28°С. Солоність може коливатися від 2% до 8%.

Київ, догляд за акваріумом.